«Право піти з роботи — це така сама гарантія, як і право її отримати», — саме так закон визначає можливість працівника розірвати трудовий договір за власним бажанням у будь-який момент.
У 2026 році порядок звільнення залишається чітко врегульованим Кодексом законів про працю, хоча деталі щодо строків і розрахунку виплат часто викликають запитання. У цьому матеріалі розберемо, як правильно оформити звільнення, коли можна піти без відпрацювання і що має входити в остаточний розрахунок.
Що каже закон про звільнення за власним бажанням
Стаття 38 Кодексу законів про працю України гарантує кожному працівнику право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, з власної ініціативи. Для цього достатньо письмово попередити роботодавця, і причину такого рішення закон не вимагає обов’язково зазначати в заяві. Це право не залежить від згоди роботодавця — звільнення відбувається в порядку, встановленому законом, а не за домовленістю сторін.
Строк відпрацювання: два тижні та винятки
Стандартний строк попередження
Загальне правило встановлює строк попередження в 14 календарних днів з дня подання заяви. Цей період часто називають «відпрацюванням», хоча юридично це саме строк попередження роботодавця, а не обов’язкова додаткова робота понад звичайні обов’язки.
Коли можна звільнитися без відпрацювання
Закон передбачає низку ситуацій, коли роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, вказаний у заяві, без дотримання двотижневого періоду.
| Підстава | Наслідок для строку |
|---|---|
| Переїзд на нове місце проживання | Звільнення у зазначений працівником строк |
| Догляд за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю | Звільнення у зазначений строк |
| Вступ до навчального закладу, вихід на пенсію | Звільнення у зазначений строк |
| Порушення роботодавцем умов трудового договору чи законодавства про працю | Звільнення у зазначений строк |
Наприклад, якщо працівниця подає заяву у зв’язку з переїздом до іншого міста через переведення чоловіка по службі, роботодавець не має права вимагати від неї відпрацьовувати два тижні — датою звільнення стає день, вказаний у заяві.
Як подати заяву на звільнення
Заяву подають у письмовій формі особисто в кадрову службу або через канцелярію підприємства, де її реєструють із присвоєнням вхідного номера і дати. Саме з дня офіційної реєстрації заяви розпочинається відлік строку попередження, а не з дня, коли працівник фактично написав документ удома. Якщо заява надіслана поштою, строк рахують з моменту фактичного отримання її роботодавцем.
Право відкликати заяву
Працівник має право відкликати свою заяву про звільнення в будь-який момент до закінчення строку попередження. Виняток становить ситуація, коли на звільнене місце вже письмово запрошено іншого працівника, якому за законом не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. У решті випадків працівник може передумати й продовжити роботу без жодних додаткових погоджень із роботодавцем.
Розрахунок при звільненні: що входить у виплату
Складові остаточного розрахунку
У день звільнення роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику повний розрахунок, до якого входить:
- заробітна плата за фактично відпрацьований час, включаючи день звільнення;
- компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки;
- інші належні виплати, передбачені колективним договором чи внутрішніми положеннями підприємства.
Як рахують компенсацію за відпустку
Компенсацію за невикористані дні відпустки обчислюють на основі середньоденного заробітку за останні 12 календарних місяців перед звільненням, відповідно до Порядку №100. Якщо у працівника залишилися невикористані дні відпустки, зароблені ще до 31 грудня 2023 року, бухгалтерія проводить два окремі розрахунки за різні періоди. Із суми компенсації утримують податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, тому на руки працівник отримує суму, зменшену приблизно на 23 відсотки від нарахованої компенсації.
Що робити, якщо роботодавець затримує розрахунок
- Зверніться письмово до роботодавця з вимогою провести розрахунок і зазначте конкретну суму заборгованості.
- Якщо звернення не дало результату, подайте скаргу до територіального органу Державної служби України з питань праці.
- За потреби зверніться до суду з позовом про стягнення заборгованості та середнього заробітку за весь час затримки.
- Зберігайте копію заяви про звільнення з відміткою про реєстрацію — це основний доказ дати виникнення права на виплату.
«Вчасний розрахунок — це не люб’язність роботодавця, а його пряме зобов’язання за законом», — і тому працівник має повне право наполягати на дотриманні строків.
Якщо роботодавець затримує виплату без поважних причин, закон передбачає додаткову компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь період прострочення, тож зволікання невигідне саме роботодавцю.
