«Синець на руці може здаватися дрібницею, доки не постає питання, хто за нього відповість», — саме такі побутові ситуації найчастіше підпадають під дію статті 125 Кримінального кодексу України.
Ця норма визначає відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження і залишається однією з найпоширеніших у практиці побутових конфліктів. У цьому матеріалі розберемо, яке покарання передбачене за кожною частиною статті, чим вона відрізняється від побоїв і як правильно подати заяву.
Що вважається легким тілесним ушкодженням
Легким тілесним ушкодженням закон визнає порушення анатомічної цілісності тканин, органів чи їхніх функцій, яке не спричинило небезпеки для життя і не залишило довготривалих наслідків для здоров’я. Йдеться про садна, синці та подібні ушкодження, які тривають не більше шести днів. Ключову роль у кваліфікації відіграє судово-медична експертиза — саме її висновок підтверджує факт ушкодження та визначає, за якою саме частиною статті кваліфікувати діяння.
Дві частини статті та покарання
Частина 1: ушкодження без розладу здоров’я
Якщо тілесне ушкодження не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи втрати працездатності — наприклад, звичайний синець чи подряпина, — покарання відносно м’яке: штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи до 200 годин або виправні роботи на строк до одного року.
Частина 2: короткочасний розлад здоров’я
Якщо ушкодження спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, санкція суворіша.
| Частина статті | Наслідки | Покарання |
|---|---|---|
| Частина 1 | Без розладу здоров’я (до 6 днів) | Штраф до 850 грн, громадські роботи до 200 год, виправні роботи до 1 року |
| Частина 2 | Короткочасний розлад здоров’я | Штраф 850–1700 грн, громадські роботи 150–240 год, виправні роботи до 1 року, пробаційний нагляд або обмеження волі до 2 років |
Чим стаття 125 відрізняється від побоїв
Найпоширеніша плутанина виникає між статтею 125 і статтею 126 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за побої. Головна відмінність полягає в характері наслідків: легке тілесне ушкодження за статтею 125 підтверджується конкретним анатомічним чи функціональним порушенням, зафіксованим медичним висновком. Побої ж, навпаки, — це дії, що спричиняють фізичний біль без видимих анатомічних порушень. Уявіть ситуацію: людину штовхнули й вона відчула біль у плечі, але жодних слідів на тілі немає — це, найімовірніше, кваліфікуватимуть за статтею про побої, а не за статтею 125.
Роль умислу при кваліфікації
Відповідальність за статтею 125 настає виключно за умисні дії — як з прямим, так і з непрямим умислом. Якщо умисел особи був спрямований на заподіяння тяжчого чи середнього ушкодження, але фактично настали лише легкі наслідки, кваліфікацію визначають саме за спрямованістю умислу — тобто справу можуть розглядати за статтями про замах на тяжкі ушкодження, а не за статтею 125. Якщо ж умислу заподіяти шкоду не було зовсім, а ушкодження виникло через необережність, кримінальна відповідальність за цією нормою виключається повністю.
Як подати заяву на легке тілесне ушкодження
- Зверніться до найближчого відділу поліції особисто або повідомте про подію за телефоном 102.
- Подайте письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення, детально описавши обставини події.
- Пройдіть судово-медичну експертизу за направленням слідчого, щоб зафіксувати характер і ступінь тяжкості ушкодження.
- Дочекайтеся внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку кримінального провадження.
- За потреби надайте додаткові докази — фотографії ушкоджень, показання свідків, медичні документи з лікарні.
Особливості приватного обвинувачення
Провадження за частиною 1 статті 125 має особливий процесуальний статус:
- кримінальне провадження розпочинається лише за заявою самого потерпілого, а не з ініціативи поліції;
- сторони можуть примиритися, і в такому разі провадження закривається;
- без заяви потерпілого правоохоронні органи не мають права самостійно ініціювати справу;
- відкликання заяви потерпілим до ухвалення вироку також може призвести до закриття справи.
«Право вирішувати долю справи в такому провадженні належить саме потерпілому, а не державі», — і саме тому перед поданням заяви варто чітко визначитися зі своєю позицією.
Якщо ви розраховуєте на компенсацію моральної чи матеріальної шкоди, варто одразу заявити відповідні вимоги під час розгляду справи, а не залишати це питання на потім.
