«Не кожен борг — шахрайство, і не кожне шахрайство — очевидний злочин з першого погляду.»
Стаття 190 КК України — одна з найпоширеніших у кримінальній практиці. За нею проходять і дрібні побутові аферисти, і великі організовані групи. При цьому межа між цивільним спором і кримінальним злочином тут дуже тонка, і від правильної кваліфікації залежить доля провадження.
Що таке шахрайство за ст. 190 КК: склад злочину
Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Саме таке визначення дає стаття 190 КК України.
Ключових елементів у складі злочину два. Перший — спосіб: обман або зловживання довірою. Другий — результат: особа добровільно передає майно або права на нього під впливом цього обману. Якщо хоча б один елемент відсутній — склад шахрайства не утворюється.
Обман — це свідоме повідомлення неправдивих відомостей або замовчування фактів, які особа мала б повідомити. Зловживання довірою — це використання особливих довірчих відносин (родинних, ділових, дружніх) для заволодіння майном. Наприклад, позика грошей із заздалегідь відсутнім наміром їх повертати — типовий приклад зловживання довірою.
Злочин вважається закінченим у момент, коли особа фактично заволоділа майном або набула права на нього. З цього ж моменту відраховується строк давності.
Чим шахрайство відрізняється від крадіжки
Ці два злочини плутають досить часто, але між ними принципова різниця. При шахрайстві потерпілий передає майно добровільно — хоча й під впливом обману. При крадіжці (ст. 185 КК) майно викрадають таємно, без відома власника.
Від несанкціонованого втручання в комп’ютерні системи (ст. 361 КК) шахрайство відрізняється тим, що при ст. 190 відбувається заволодіння майном чи правами, а при ст. 361 — незаконний доступ до інформації або пошкодження системи без обов’язкового заволодіння. У практиці інтернет-злочинів ці статті іноді застосовують разом.
Кваліфікуючі ознаки шахрайства
Стаття 190 КК побудована як «пірамідальна» конструкція: чим більше обтяжуючих обставин — тим суворіше покарання. Кваліфікуючі ознаки шахрайства, які підвищують частину статті і відповідно санкцію, такі:
- повторність — вчинення двох або більше шахрайств, передбачених однією статтею або частиною статті;
- попередня змова групи осіб — двоє і більше заздалегідь домовилися;
- значна шкода потерпілому — від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ);
- умови воєнного або надзвичайного стану — окрема частина статті з підвищеною санкцією;
- великий розмір — сума, що в 250 і більше разів перевищує НМДГ;
- використання електронно-обчислювальної техніки — комп’ютерних програм, платіжних систем, фішингових сайтів;
- особливо великий розмір — сума, що в 600 і більше разів перевищує НМДГ;
- організована група — стійке об’єднання трьох і більше осіб із чітким розподілом ролей.
Значна шкода визначається не лише в абсолютних цифрах, а й з урахуванням майнового стану потерпілого. Для потерпілого з низьким доходом суд може визнати значною шкоду і меншу суму, ніж формальний поріг.
Шахрайство в інтернеті: стаття і відповідальність
Шахрайство в інтернеті кваліфікують за тією самою статтею 190 КК — але, як правило, за частиною четвертою, яка передбачає відповідальність за використання електронно-обчислювальної техніки. Це охоплює фішингові схеми, фейкові інтернет-магазини, збір коштів під вигаданим приводом, злам акаунтів у Telegram і Viber для розсилки прохань про гроші.
Характерно: онлайн-шахрайство зовні виглядає простою операцією — переписка в месенджері, передоплата, тиша. Але юридично це часто повноцінний злочин, де результат залежить від першої доби. Якщо потерпілий зберіг скриншоти, зафіксував реквізити та швидко подав заяву — шанси на повернення коштів і притягнення шахрая до відповідальності суттєво вищі.
Покарання за частинами ст. 190 КК
Санкції суттєво різняться залежно від того, яку частину статті інкримінують. Нижче — актуальна картина відповідно до чинної редакції КК України:
| Частина ст. 190 | Кваліфікуюча ознака | Покарання |
|---|---|---|
| Ч. 1 | Простий склад | Штраф 2 000–3 000 НМДГ, або громадські роботи 200–240 год., або виправні роботи до 2 р., або пробаційний нагляд до 3 р., або обмеження волі до 3 р. |
| Ч. 2 | Повторно, за змовою групою, значна шкода | Штраф 3 000–4 000 НМДГ, або виправні роботи 1–2 р., або обмеження волі до 5 р., або позбавлення волі до 3 р. |
| Ч. 3 | Умови воєнного/надзвичайного стану зі значною шкодою | Штраф 4 000–8 000 НМДГ або позбавлення волі 3–5 р. |
| Ч. 4 | Великий розмір або через ЕОМ | Позбавлення волі 3–8 р. |
| Ч. 5 | Особливо великий розмір або організована група | Позбавлення волі 5–12 р. з конфіскацією майна |
Конфіскація майна є обов’язковою лише при ч. 5. Остаточну кваліфікацію визначає суд — і вона не завжди збігається з тією, що вказана в обвинувальному акті прокурора.
Судова практика: коли суд засуджує, а коли — ні
Аналіз вироків за ст. 190 КК показує закономірність: суди стабільно засуджують, коли є прямі докази умислу та факту обману. І так само стабільно закривають провадження або виправдовують, коли обвинувачення будується на «невиконанні договору» без доказів заздалегідь злочинного умислу.
Реальний приклад 2025 року. Кременецький районний суд Тернопільської області визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 190 КК: він збирав кошти в соцмережах нібито на лікування дітей і поранених військових. Суд призначив 2 роки позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін — доказова база була повною.
Натомість Верховний Суд у своїх постановах неодноразово нагадував: сама по собі несплата боргу або невиконання договору — це ще не шахрайство. Для кваліфікації за ст. 190 КК необхідно довести, що умисел на заволодіння майном виник до або під час передачі коштів, а не після.
- Якщо людина брала гроші в борг із реальним наміром повернути, але потрапила у фінансові труднощі — це цивільний спір, не злочин.
- Якщо людина брала гроші із заздалегідь відсутнім наміром повертати — це шахрайство, і прокурор повинен довести цей умисел конкретними доказами.
Різниця тонка, але саме вона визначає, чи завершиться справа вироком або закриттям.
Межа між цивільним спором і кримінальним злочином
Поліція часто відкриває провадження за ст. 190 КК на підставі заяви, де насправді йдеться про звичайний борг або суперечку за договором. Ситуація набирає обертів: допити, арешт рахунків, статус підозрюваного.
Щоб відрізнити одне від одного, суд дивиться на такі обставини: чи були виконані хоча б часткові зобов’язання, чи вів обвинувачений переговори про повернення коштів, чи є документи про реальну господарську діяльність. Якщо так — шанси на перекваліфікацію або закриття провадження суттєво зростають.
Захист від обвинувачення за ст. 190 КК
Захист у справах про шахрайство будують залежно від конкретної ситуації. Є кілька стратегій, які найчастіше дають результат.
- Спростування умислу. Головне завдання захисту — довести, що злочинного наміру на момент отримання майна не було. Переписка, платіжні документи, часткові повернення коштів — усе це докази відсутності умислу.
- Атака на процедуру. Якщо порушено порядок складання протоколу, повідомлення про підозру або збирання доказів — це підстава для скасування підозри або вироку. Верховний Суд скасовував рішення саме з процесуальних підстав.
- Перекваліфікація. Якщо дії підпадають під менш тяжку статтю або взагалі не є кримінальним правопорушенням — захист домагається зміни кваліфікації або закриття провадження.
- Відшкодування збитків. Добровільне відшкодування шкоди до вироку є обставиною, яка пом’якшує покарання і нерідко дозволяє уникнути реального терміну.
Підозрюваному важливо знати: з моменту повідомлення про підозру він має право мовчати, право на захисника і право не свідчити проти себе. Будь-які пояснення без адвоката можуть бути використані проти вас.
Якщо ви потерпілий — зберігайте всі докази й одразу подавайте заяву до поліції. Клопотання про арешт коштів шахрая на першому етапі — найефективніший спосіб повернути гроші.
«У кримінальному провадженні виграє не той, хто голосніше кричить, а той, хто зберіг докази.»
